Болото Замглай

“ Будь яке втручання людини в природу

має різні наслідки, деякі  з них непередбачувані”.

(Г. Хардін)

 

PICT19762 лютого – День водно-болотних угідь. Саме з лютого 1971 року розпочала свій відлік Конвенція про водно — болотні угіддя, насамперед, як середовище життя водоплавних птахів. Вона відома як Рамсарська конвенція (за назвою міста Рамсар, що в Ірані). Серед більш як 120 країн, що підписали угоду про охорону та збереження водно-болотних угідь,  була і Україна. Зрештою,  людство зрозуміло важливість збереження водно-болотних комплексів як складової біосфери. А до того? Для прикладу, третина лучно –болотних угідь Ріпкинщини була піддана необґрунтованій, пагубній меліорації з усіма негативними наслідками: зниженням рівня ґрунтових вод , зникненням з “меліорованих” територій низки лучно –болотних видів флори і фауни. Спустошені в минулому угіддя нашого краю і дотепер продовжують наводити смуток. Диву даєшся від недалекоглядності та екологічної безграмотності колишніх “підкорювачів “ природи.  Така ж доля спіткала й унікальний природний комплекс найбільшого в Європі  болота Замглай.

А у формуванні районної мережі природоохоронних територій простежувалась дивна історія: спочатку територія спустошувалась внаслідок недалекоглядної господарської діяльності, а вже потім оголошувалась природоохоронною, як це сталось з болотними масивами Фролово та Замлай.

 

Світовою спільнотою визнано, що найдієвішим механіз­мом збереження ландшафтної та біотичної різноманітності сьогодні є екологічна мережа, створення якої уможливлює не лише збереження окремих осередків біорізноманітносгі, але й забезпечення їх нормального функціонування шляхом розбудови каркасу національної екомережі. Формування екологічної мережі регулюється законами України „Про зага­льнодержавну програму формування національної екологіч­ної мережі України на 2000-2015 роки (№ 1989-ІII від 21 ве­ресня 2000 року) та „Про екологічну мережу України

(№ 1867 -IV від 24 червня 2004 р.).

 З точки зору входження до екологічної мережі, досить привабливою, на думку науковців, є територія долини Замглай, що на Ріпкинщині. Саме вона характеризується низкою унікальних особливостей, зокрема історією формуван­ня, характером ґрунтового і водного режимів, розмаїттям флори та фауни, в тому числі і раритетної.

 Якраз Замглайське болото не раз привертало увагу науковців-біологів та екологів, місцевих краєзнавців. Унікальну боло­тну територію відвідули київські науковці Л. П. Вакаренко, О. І. Прядко, В. П. Гамота, завідувач кафедри екології та охорони природи Чернігівського педагогічного університету Ю. О. Карпенко. Ще раніше флору Замглаю вивчали київсь­кий професор В. І. Мельник, кандидат біологічних наук О. О. Рак і автор цієї публікації, учитель біології. З метою вивчення мохів на заповідних територіях  у  минулому році Замглайське болото відвідали

науковий співробітник інституту ботаніки національної Академії наук України  М. Вірченко, завідувач кафедри екології та охорони природи Чернігівського педагогічного університету Ю. О. Карпенко та автор цієї статті.

P7224700Про унікальність Замглайської долини та природні ком­плекси території хочемо розповісти і нашим читачам.

Замглай — комплексна болотна система. Вона являє со­бою широку заболочену колишню заплаву, вироблену Пра-Дніпром. Останній, у льодовиковий період, протікав зазна­ченою територією — так стверджують науковці. Зараз ця унікальна реліктова долина добре вирізняється у рельєфі Ріпкинщини. Вона простягається від північного заходу на пів­денний схід, з’єднуючи сучасні долини Дніпра та Сожу. До­вжина Замглайської долини сягає 70 км, а загальна площа -понад 10 тис. га. Днище цієї долини і має назву Замглай. Пів­нічна його частина має ухил до р. Сож, а південна — до р. Де­сна. Тут бере початок і частково протікає однойменна р. За­мглай. Сучасна болотна система переривається піщаними узвишшями та лісовими островами. Піщані дюни подеку­ди піднімаються до висоти 133 м. над рівнем моря. Болотний масив живиться не тільки поверхневими та підземними, але й ґрунтовими водами. Сучасна заболоченість долини стано­вить 15-20%. Максимальна глибина торфу сягає 6 м. (Центральний Замглай). На сьогодні, як відомо, більша частина торфовищ уже вироблена. Реліктова Замглайська доли­на ділиться на чотири складові: болото Паристе, Північний, Центральний та Південний Замглай. Власне, ці території науковці пропонують включи­ти до Дніпровсько — Созької ключової території національного рангу. Іншими словами, спочатку це має бути екологічний ко­ридор — пізніше територія має ввійти до майбутнього Дніп­ровського природного Національного парку — завдяки бага­тому біорізноманіттю та окремих природних комплексів.

Найбільш цікавим, з точки зору дослідників, є  рослинний покрив Замглайської долини. Отже, і різноманіття фауни. Рослинний покрив Замглаю представ­лений болотними, лучними, лісовими, псолюфітними (піщани­ми), прибережно — водними та водними угрупованнями, стан яких на різних ділянках реліктової долини неоднаковий. Внаслідок осушення та видобутку торфу ро­слинний покрив зазнав змін. І все ж найкра­ще він зберігся на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення площею 4428 га (Центральний Замглай). Про те, що вже 10 років торфовидобування при­зупинено, відбуваються позитивні зміни у відновленні природних рослинних угрупо­вань. Науковці виділяють як окремі евтрфноосокові, трав’яноосокові, чагарникові та лісові болота, так і з формаціями різних рос­линних угруповань. Які ж болота без осоки? Найбільш поширені з них купиноутворюючі рідкісні: осока омська та осока вілюйська. Значно поширена осока гостра. Загалом, більш як 300 видів флори зростає на тери­торії Замглайської долини. Надають наукової цінності досліджуваній  території рослини, які входять до Червоної книги Укра­їни. Насамперед, реліктової берези низької (єдина популяція в районі), верби Старке,  верби мирзинолистої,  верби чорніючої, рі­дкісні види пухівок, любки дволистої, папороті — вужачки  звичайної. Ростуть і  рослини-ендеміки. Серед них: сонцецвіт зви­чайний, перстач мохнатий,  також рідкісні орхідеї  (пальчатокорінник м’ясочервоний , любка дволиста, зозулинець жилкуватий). Багато цінних лікарських видів флори.

Значні площі замглайських боліт зайняті торфовими лука­ми з типовими для таких рослинних угруповань рослинами, лучним різнотрав’ям. Багата флорою прибережно-водяна та водяна території.

Загалом флористичне ядро Замглаю складають типові бореальні, мезотрофні види, а созологічну цінність склада­ють території, на яких зростають раритетні види флори. Розглянуті особливості рослинного покриву реліктової доли­ни Замглай свідчать про її унікальність, велике значення для охорони біорізноманіття України взагалі та прибережних комплексів Лівобережного Полісся зокрема. Крім того, Замг­лай є важливою частиною Дніпровсько-деснянського мігра­ційного шляху птахів, котрі не тільки пролітають тут, а й ви­користовують водні біотопи, як місце зупинки. Мілководні водойми, що утворилися на місці торфових кар’єрів, заросли водними рослинами. Останні є кормовою базою для водо­плавних птахів. Тепер тут скупчуються дикі качки, кулики, лиски, гніздяться лебеді та журавлі. Водойми Замглаю багаті рибою, мисливською дичиною. Їх збереження – сьогодні екологічна проблема. Та ще додається вирубування дерев і чагарників, осушення, випалювання сухої трави, а головне — браконьєр­ство.

Науковці пропонують включити територію Замглайської долини до Списку проектованих заповідних територій зага­льнодержавного значення, маючи за мету збереження існу­ючого рослинного та тваринного різноманіття. Замглай того вартий.

Володимир Попруга,

учитель біології Семаківської ЗОШ  I -II ст..

Ріпкинський район.

PICT2984 IMG_6680 P7224703 PICT0734 PICT2028PICT2300

Навігація

Попередня стаття: ←

Наступна стаття:

Залишити свій коментар

Пошук
Знайти
Останні коментарі
Календар
Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Вгору
© 2018    Копіювання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного посилання   //    Войти